Методична робота

Методична робота – це робота, яка сприяє поліпшенню фахової підготовки

педагогічних кадрів у школах, спонукає кожного вчителя до підвищення свого фахового
рівня; сприяє взаємному збагаченню членів педагогічного колективу педагогічними
знахідками, дає змогу молодим учителям вчитися педагогічної майстерності у старших і
досвідченіших колег, забезпечує підтримання в педагогічному колективі духу творчості,
прагнення до пошуку.

Зміст методичної роботи:

- поглиблення філософсько-педагогічних знань, які спрямовані на відродження і
розвиток національної освіти в Україні, вивчення педагогічної теорії і методики
навчання і виховання, психології, етики, естетики, поглиблення науково-теоретичної
підготовки з предмету і методики його викладання з урахуванням вимог Закону “Про
мови” в Україні;
- вивчення діалектики і принципів розвитку української національної школи.
Збагачення педагогічних кадрів надбаннями української педагогіки, науки, культури.
Вивчення теоріїі досягнень науки з- питань викладання предметів, володіння сучасними
науковими методами. Глибоке вивчення і практична реалізація оновлених програм і
підручників, розуміння їх особливостей і виконання з позицій формування національної
школи;
- освоєння методики викладання додаткових предметів. Випереджаючий розгляд
питань методики вивчення складних розділів навчальних програм з демонструванням
відкритих уроків, застосуванням наочних посібників, ТЗН, дидактичних матеріалів;
- освоєння і практичне застосування теоретичних положень загальної дидактики,
методики і принципів активізації навчальної діяльності учнів і формування у них
наукового світогляду, виходячи з вимог етнопедагогіки;
- систематичне інформування про нові методичні рекомендації, публікації по змісту
і методиці навчально-виховної роботи, глибоке вивчення відповідних державних
нормативних документів;
- впровадження досягнень етнопедагогіки, психології і окремих методик та
впровадження в діяльність педагогічних колективів зразків національної культури і
традицій.
Завдання методичної роботи: підвищення наукового рівня вчителя: підготовка
вчителя до засвоєння ним змісту нових програм і технологій їх реалізації; постійне
ознайомлення з досягненнями психолого-педагогічних дисциплін і методик викладання;
вивчення і втілення у шкільну практику передового педагогічного досвіду, творче
використання перевірених рекомендацій: збагачення новими, прогресивними і
досконалими методами і засобами навчання; постійне вдосконалення навичок
самостійної роботи вчителя, надання йому кваліфікаційної допомоги як у питаннях
теорії, так і в практичній діяльності, у підвищенні результативності його педагогічної
праці.

2. Функції методичної роботи в школі:

А) функція планування – важливий підготовчий етап методичної роботи, яка
полягає у визначенні системи заходів, що забезпечать досягнення найкращих
результатів;
Б) організаційна функція проявляється в діяльності, пов’язаній з удосконаленням
структури методичної роботи, змісту діяльності різних її складових;
В) діагностична функція – вимагає регулярного вивчення ступеня розриву між
реальним рівнем компетентності педагогів, що виявляється в узагальненому результаті
їх праці, та вимогами суспільства до якості діяльності конкретних працівників освіти в
умовах розбудови української національної школи;
Г) прогностична функція вимагає визначення знань та умінь, необхідних педагогам
у майбутньому;
Д) моделююча функція полягає у розробці принципово нових положень навчально-
виховної роботи в школі, у формуванні та впровадженні моделей передового досвіду, їх
експериментальній перевірці, після якої вони можуть бути використані як зразки для
впровадження;
Е) відновлювальна функція передбачає відновлення частково забутих або втрачених
учителями знань після закінчення педагогічного навчального закладу;
Є) корегуючи функція спрямована на виправлення в діяльності педагогів недоліків,
пов’язаних з використанням застарілих методик, що не відповідають вимогам
сучасності;
Ж) пропагандистська функція спрямована на інформування педагогів, їх агітацію
щодо впровадження у практику досягнень науки, передового педагогічного досвіду;
З) контрольно-інформаційна функція полягає в утворенні і підтримці стабільного
зворотнього зв’язку, в оцінці відповідності наслідків методичної роботи плановим
завданням та нормативним вимогам.

3. Методична робота в сучасній школі передбачає такі напрями:

1) поглиблення філософсько-педагогічних знань, спрямованих на відродження й розвиток
національної освіти в Україні, вивчення педагогічної теорії та методики навчання і
виховання, психології, етики, естетики, поглиблення науково-теоретичної підготовки з
предмета і методики його викладання з урахуванням вимог Закону «Про мови» в Україні;
2) вивчення діалектики і принципів розвитку української національної школи; збагачення
педагогічних кадрів надбаннями української педагогіки, науки, культури; вивчення теорії
та досягнень науки з питань викладання предметів, володіння сучасними науковими
методами; глибоке вивчення й практична реалізація оновлених програм і підручників,
розуміння їх особливостей і виконання з позиції формування національної школи;
3) освоєння методики викладання додаткових предметів; випереджувальний розгляд
питань методики вивчення складних розділів навчальних програм з проведенням
відкритих уроків, використанням наочних посібників, ТЗН, дидактичних матеріалів;
4) освоєння і практичне застосування теоретичних положень загальної дидактики,
методики та принципів активізації навчальної діяльності учнів і формування у них
наукового світогляду, виходячи з вимог етнопедаго-гіки;
5) систематичне інформування про нові методичні рекомендації, публікації щодо змісту й
методики навчально-виховної роботи, глибоке вивчення відповідних державних
нормативних документів;
6) упровадження досягнень етнопедагогіки, психології та окремих методик і передового
педагогічного досвіду із зверненням особливої уваги на використання в діяльності
педагогічних колективів зразків національної культури і традицій.

4. Основні форми методичної роботи в школі

Методичну роботу в школі проводять в індивідуальній і колективній формах.
Індивідуальна форма

Ця форма методичної роботи вчителів є складовою їх самоосвіти.
Зміст індивідуальної самоосвіти педагога охоплює систематичне вивчення політичної,
психолого-педагогічної, наукової літератури, безпосередню участь у роботі шкільних,
міжшкільних та районних методичних об'єднань, семінарів, конференцій, педагогічних
читань; розробку окремих проблем, пов'язаних з удосконаленням навчально-виховної
роботи; проведення експериментальних досліджень; підготовку доповідей, виступів по
радіо, телебаченню, огляд і реферування педагогічних та методичних журналів, збірників
та ін.
Організація самоосвіти передбачає зв'язок самоосвіти з практичною діяльністю педагога;
систематичність і послідовність самоосвіти, постійне ускладнення її змісту і форм;
гласність і наочність результатів самоосвіти в педагогічному колективі; створення в школі
умов для звернення педагогів до нових досягнень науки і передового педагогічного
досвіду; завершеність самоосвітньої роботи на кожному її етапі (доповіді, участь у
семінарі, підготовка виступу, написання реферату, підготовка доповіді, участь у засіданні
педагогічної ради, науково-практичній конференції та ін.).
Молоді спеціалісти, які закінчили вищі педагогічні заклади освіти, упродовж першого
року роботи за місцем працевлаштування проходять стажування. Його мета — набуття
практичних умінь і навичок педагогічної діяльності. Під час стажування вони
користуються всіма правами працівника школи і виконують покладені на них обов'язки.
Керівник закладу освіти призначає для молодого вчителя наставника з числа кращих
учителів відповідного фаху. Наставник надає стажисту допомогу в плануванні навчально-
виховної роботи, в розробці поурочних планів та ін. Результати стажування розглядає
наприкінці навчального року дирекція школи.
Колективні форми
1. Відкриті уроки — одна з колективних форм методичної роботи, їх мета —
підвищення майстерності всіх учителів. Основні завдання відкритих уроків:
упровадження в практику вчителів передового педагогічного досвіду і результатів
досліджень педагогічної науки, спрямованих на розв'язання завдань, що стоять
перед національною школою.
2. Взаємовідвідування вчителями уроків — має істотне значення у підвищенні
педагогічної майстерності вчителів. Якщо молодий і недосвідчений учитель
відвідає урок, що його проводить старший колега, то він може збагатити свій
методичний багаж. Якщо ж досвідчений педагог відвідає урок менш досвідченого
колеги, то зможе порадити йому, як удосконалити той чи той момент уроку.
Можливо, й досвідчений педагог знайде щось корисне для себе у молодшого
колеги.
3. Предметні методичні об'єднання вчителів або предметні комісії — центр
методичної роботи, вивчення і втілення досягнень теорії та передового досвіду в
практику навчання конкретних навчальних дисциплін. Вони створюються у
великих школах, де один предмет викладають кілька вчителів. Існують також
методичні об'єднання вчителів початкових класів та об'єднання класних керівників
і вихователів. Методичні об'єднання можуть заслуховувати й обговорювати
доповіді з найактуальніших питань навчання і виховання, нову фахову літературу,
організовувати взаємовідвідування уроків, проведення і обговорення відкритих
уроків, виготовлення наочності, застосування технічних засобів навчання.
План роботи методичного об'єднання складають на навчальний рік. На першому
організаційному засіданні обирають голову і секретаря терміном на один рік,
обговорюють проект плану роботи і доповнюють його, обмінюються досвідом з
питань підготовки до нового навчального року. Бажано, щоб на кожному з
чотирьох засідань методичного об'єднання було проведено відкриті уроки різних
типів із складних тем програми досвідченими учителями. Одну із запланованих для
обговорення доповідей варто присвятити темі відкритого уроку.
4. У системі шкільних і міжшкільних предметних методичних об'єднань можуть
створюватися творчі (проблемні) групи у складі 8—10 добре теоретично
підготовлених учителів, які працюють над вирішенням актуальних проблем
навчально-виховного процесу (наприклад, використання комп'ютера у
навчальному процесі, формування світогляду учнів у процесі вивчення навчальної
дисципліни, диференційоване навчання та ін.).
5. Методичні кабінети — створюють у великих основних і середніх школах для
надання вчителям і вихователям методичної допомоги. Вони знайомлять учителів з
досягненнями педагогічної науки і передового педагогічного досвіду. В
методичних кабінетах збирають кращі зразки тематичних та поурочних планів,
методичні розробки класних годин, розробки складних тем навчальних програм,
зразки художньої й технічної творчості учнів, саморобні прилади, матеріали з
узагальнення досвіду навчально-виховної роботи кращих педагогів та ін.
6. Одним із шляхів підвищення методичного рівня вчителів є залучення їх до
розробки актуальної для педагогіки і школи проблеми. Наукову проблему
обирають з таким розрахунком, щоб до її розробки можна було залучити всіх
педагогів школи.
7. Семінар-практикум — продуктивна форма методичної роботи. Цінність його в
тому, що вчителі самостійно опрацьовують педагогічну літературу з обговорюваної
проблеми, аналізують власний досвід. Опрацьовані матеріали учасники семінару-
практикуму оформляють у вигляді рефератів або доповідей.
8. Педагогічні читання — сприяють підвищенню педагогічної майстерності вчителів.
Мають на меті узагальнення і поширення передового педагогічного досвіду і
проводяться з актуальної педагогічної тематики, їх можна організувати у школі,
районі, області, країні.
9. Учителі школи впродовж певного періоду працюють над окремими темами
проблеми і на шкільних педагогічних читаннях доповідають про результати свого
дослідження. Районні педагогічні читання організовують на базі кращих доповідей,
відібраних на шкільних педагогічних читаннях.
10. Науково-практична конференція (районна, обласна чи республіканська) —
ефективна форма методичної роботи. З темою конференції педагогічну
громадськість ознайомлюють заздалегідь. На пленарному засіданні розглядають
основні питання проблеми, яка виноситься на обговорення, а під час роботи секцій
обговорюють конкретніші питання навчально-виховної роботи, відвідують і
обговорюють уроки та виховні заходи у кращих школах.
11. Діяльність шкіл передового досвіду — спрямована на вивчення та поширення
передового педагогічного досвіду. Такі школи безпосередньо демонструють зразки
навчально-виховної роботи відвідувачам, організовують розповіді керівників або
кращих учителів про систему своєї роботи, забезпечують відвідування та
обговорення уроків або виховних заходів зі слухачами, оформляють спеціальні
буклети з описом передового досвіду та ін.
12. Практичні заняття — відвідування уроків керівників шкіл, аналіз цих уроків з
метою вивчення їх системи роботи, відвідування уроків молодих учителів
директором школи, взаємовідвідування уроків учителями, консультації керівників
школи, ознайомлення з творчою лабораторією керівника школи.
13. До форм теоретичних занять у школі передового досвіду відносять спільне
вивчення програм, підручників, методичних посібників, психолого-педагогічних
вимог до уроків, дидактичних принципів і шляхів їх реалізації; систематичне
інформування слухачів школи про новини науково-методичної і психолого-
педагогічної літератури; вивчення актуальних питань педагогіки і методики
навчання та ін.
14. Опорні школи — важлива ланка методичної роботи. Вони мають належну
навчально-матеріальну базу, творчий педагогічний колектив і відповідні
результати в навчально-виховній роботі. На базі опорної школи проводять
індивідуальні та групові консультації, стажування, науково-практичні конференції,
педагогічні читання, семінари-практикуми тощо.
15. Експериментальний педагогічний майданчик. Відповідно до «Положення про
експериментальний педагогічний майданчик» (1993) такі майданчики створюють
для реалізації педагогічних ініціатив, спрямованих на оновлення змісту,
впровадження принципово нових технологій у практику закладів освіти.
Ініціатором створення може бути будь-яка особа чи заклад освіти.
16. Творчі звіти вчителів — використовують перед атестацією педагогічних
працівників. Звітуючи на педагогічній раді, вчитель ділиться своїми знахідками,
методичними доробками, знайомить інших учителів з технологією власного
досвіду.